Числівник як об’єкт міждисциплінарного вивчення при підготовці філологів

Abstract

Стаття присвячена аналізу суперечливого статусу числівника в українському мовознавстві та особливостям його міждисциплінарного вивчення в системі професійної підготовки філологів. Автори підкреслюють, що числівник, незважаючи на незначну кількість лексем, є важливою периферійною частиною мови для передачі квантитативної інформації. Визначено диференційні ознаки числівника як повнозначної відмінюваної частини мови, що вказує на означену / неозначену кількість або абстрактне число. У статті простежено історію виокремлення цього класу слів та сучасне бачення числівника провідними граматистами, які заперечують існування порядкових числівників, пропонуючи відносити їх до порядкових прикметників. Дослідники наголошують на необхідності врахування цієї ключової розбіжності між шкільним (зберігає поділ на кількісні та порядкові) та університетським (відносить порядкові до прикметників) курсами україністики. Основне завдання дослідження – показати, як числівник інтегрується в міждисциплінарний процес навчання бака-лаврів-філологів. Встановлено, що інформація про числівник поглиблюється під час вивчення низки лінгвістичних та лінгводидактичних курсів: морфології (семантичні, морфологічні, словотвірні критерії, складні правила відмінювання), синтаксису (синтаксична роль, сполучуваність), практикуму з української мови (орфографічні та орфоепічні норми), історико-лінгвістичних дисциплін (еволюція статусу), стилістики й культури мовлення (стилістична роль, діалектні й суржикові форми), методики навчання української мови (специфіка подання матеріалу в середній школі та усунення протиріч). Автори стверджують, що міждисциплінарний підхід у ЗВО має убезпечити від дублювання матеріалу, сконцентрувавшись на фундаментальних ознаках, які найкраще проявляються в межах кожного курсу, та забезпечити єдине наукове бачення цієї частини мови.The article is devoted to the analysis of the controversial status of the numeral in Ukrainian linguistics and the specifics of its interdisciplinary study within the system of professional philology education. The authors emphasize that despite its relatively small number of lexemes, the numeral is a crucial peripheral part of speech for conveying quantitative information. The differential features of the numeral as a full-meaning inflected part of speech are determined; it denotes a definite/ indefinite quantity or an abstract number. The article traces the history of this word class distinction and the modern view of the numeral by leading grammarians, who reject the existence of ordinal numerals, proposing to classify them as ordinal adjectives. The researchers stress the need to consider this key discrepancy between the secondary school curriculum (which retains the division into cardinal and ordinal) and the university curriculum (which assigns ordinals to adjectives). The main objective of the study is to demonstrate how the numeral integrates into the interdisciplinary learning process for Bachelor-level philology students. It is established that information about the numeral is deepened through the study of a number of linguistic and linguodidactic courses: Morphology (semantic, morphological, word-formation criteria, complex inflection rules), Syntax (syntactic role, combinability), Practical Course (orthographic and orthoepic norms), Historical and Linguistic Disciplines (evolution of status), Stylistics/Speech Culture (stylistic role, dialectal forms), and Methodology of Teaching Ukrain-ian Language (the specifics of presenting the material in secondary schools and resolving contradictions). The authors argue that the interdisciplinary approach in higher education must prevent material duplication, focusing on the fundamental characteristics that are best manifested within each course, and ensuring a unified scientific vision of this part of speech.