Феноменологія художнього образу

Abstract

Здійснюється спроба переосмислення традиційного значення понять «образ» та «зображення» в реалістичному живописі, з точки зору трансформації змісту, яка відбувається при перетворенні реальної дійсності предмету на образну дійсність зображення. Метою статті є з’ясувати спосіб, умови і чинники зазначеної трансформації. Для досягнення мети, використовується методичний інструментарій феноменології та семіотики. Зокрема, зображення, розглядається як феномен дійсності, у якій фізично існують засоби зображення, а образ розглядається як феномен свідомості, для якого зображення виступає у якості буттєвої основи, і який виникає завдяки синтезу таких форм свідомості як віра і досвід. Синтез досвіду і віри визначається як фактична ситуація, що виникає у системі відношень «знак– означуване–інтерпретант», де зображуване презентується перед свідомістю посередництвом вигляду, створеного засобами зображення.Attempts to rethink the traditional meanings of the terms «image» and «picture» in painting, from the point of view of the transformation of content, which occurs as converting the real validity of the subject to the validity of the image. The purpose of this article is to find out the method, conditions and factors specified transformation. To achieve the goal, use the methodological tools of phenomenology and semiotics. The picture is consider as a phenomenon of validity, in which physically exist the funds of picturing, and the image is considered as a phenomenon of consciousness, for which the picture is the existential basis, and which arises due to the synthesis of such forms of consciousness as faith and experience. The synthesis is defined as «actual situation», occurring in the system of relations «sign–signified–interpretant», where depicted, appears before the mind in a view, which created by means of image.