Метанаратив, гранд-наратив та мікронаратив за концепцією Ж.-Ф. Ліотара: питання термінологічної уніфікації у політології

Abstract

Статтю присвячено теоретичному аналізу понятійного апарату, пов’язаного з концептом метанаративу, запропонованим Ж.-Ф. Ліотаром. Обґрунтовано доцільність систематизації існуючих дефініцій у зв’язку з їхньою зростаючою присутністю в сучасному суспільно-політичному дискурсі. Дослідження базується на якісному текстовому аналізі академічної літератури, порівняльно-аналітичному методі та методі концептуального аналізу, що дозволило виявити ключові особливості використання означених термінів у різних дисциплінарних контекстах. Показано, що поняття «метанаратив» і «гранд-наратив» здебільшого вживаються як взаємозамінні, однак мають потенціал до розмежування: перший – у контексті дослідження історичного виміру політичної нарації, другий – як категорія аксіологічного рівня, що апелює до онтологічних основ нарації. Підкреслюється доцільність їх подальшої диференціації в межах внутрішньодисциплінарних досліджень із метою розширення понятійного апарату дискурсивного аналізу та сприянню збагачення аналітичного інструментарію в політології та соціогуманітарних науках загалом. Окрему увагу приділено дефініційній невизначеності поняття «мікронаратив». У результаті аналізу виявлено відсутність стабільної термінологічної бази для позначення цього типу наративів у сучасній політологічній літературі. У зв’язку з цим обґрунтовано необхідність кодифікації поняття «мікронаратив» із залученням семантичної синонімії англомовних відповідників, що дозволяє розширити інтерпретативний потенціал і джерельну базу досліджень політичної комунікації. Наукова новизна полягає в уточненні співвідношення понять метанаративу, гранд-наративу та мікронаративу, а також у пропозиції часткової термінологічної уніфікації для потреб аналітики політичних дискурсів. Зроблено висновок про необхідність подальших досліджень, спрямованих на: 1) формування консенсуального тлумачення вказаних понять у вітчизняному політологічному просторі; 2) аналіз перспектив використання індуктивного підходу до виведення гранд-наративів із сукупності мікронаративних елементів політичної риторики. Матеріал орієнтований на фахівців у сфері гуманітарних, соціальних, політичних наук, які досліджують комунікативні механізми формування колективної політичної ідентичності та ідеологічний вплив через дискурсивні практики.This article offers a theoretical analysis of the conceptual apparatus surrounding the notion of the metanarrative, as introduced by Jean-François Lyotard. It argues for the need to systematize existing definitions, given their growing presence in contemporary humanities and socio-political discourse. The study is based on qualitative textual analysis of academic literature, incorporating comparative-analytical and conceptual methods to identify key features of how these terms are used across various disciplinary contexts. The analysis reveals that the terms metanarrative and grand narrative are often used interchangeably, yet possess the differentiation potential: the former tends to relate to the historical dimension of political narration, while the latter functions as an axiological category rooted in the ontological foundations of narrative construction. The article underscores the value of further distinguishing these concepts within intradisciplinary research, aiming to enrich the conceptual toolkit of discourse analysis and enhance the analytical potential within political science and the broader field of the social sciences. Particular attention is given to the definitional ambiguity surrounding the concept of the micronarrative. The study identifies a lack of stable terminology for this narrative type in current academic literature. In response, the article advocates for the codification of micronarrative, drawing on the semantic synonymy of English-language equivalents, thereby expanding the interpretative framework and empirical base for studies of political communication. The article’s scholarly contribution lies in clarifying the relationships among metanarrative, grand narrative, and micronarrative, and in proposing a partial terminological unification to support discourse analysis in political research. It concludes by highlighting the need for further investigation aimed at: 1) developing a consensus-based understanding of these concepts within the national political sphere; 2) exploring the potential of inductive approaches to derive grand narratives from the aggregation of micronarrative elements in political rhetoric. This work is intended for humanities, social sciences, and political studies scholars who examine communicative mechanisms in forming collective political identity and ideological influence through discursive practices.