Emotional competence as a pedagogical condition for increasing the cognitive motivation of primary school students

Abstract

The article analyses the problem of increasing the cognitive motivation of primary school students through the formation of emotional competence. The research is situated within the context of modern educational paradigms that prioritize the holistic development of the child, moving beyond purely academic outcomes. Its particular relevance is underscored by the implementation of the New Ukrainian School concept, which explicitly emphasizes the formation of key competencies, including emotional and social skills, as a cornerstone of effective learning. The primary aim of the study is to theoretically substantiate emotional competence as a pedagogical condition for increasing cognitive motivation. The article reveals the essence of the concept of “emotional competence”, defining it through its core components: emotional literacy, emotional self-regulation, empathy, and constructive interaction skills. The article investigates the specific characteristics of cognitive motivation in primary school age children, tracing its dynamic evolution from external motivators (such as grades and parental approval) to the development of intrinsic, internal motives driven by a genuine interest in learning and the inherent satisfaction of cognitive activity. The key mechanisms of the relationship are substantiated: emotional self-regulation helps to overcome learning difficulties; empathy and a positive emotional climate contribute to the formation of interest in learning; and emotional feedback from the teacher acts as a powerful motivator. A set of pedagogical conditions are proposed, including the creation of an emotionally safe environment, the use of game and art therapy technologies, the organization of student cooperation and systematic work with emotional reflection. It is concluded that emotional competence is a basic factor in the development of intrinsic motivation to learn.У статті аналізується проблема підвищення когнітивної мотивації учнів початкової школи через розвиток їх емоційної компетентності. Актуальність дослідження зумовлена вимогами сучасної освітньої системи, що орієнтована на всебічний розвиток особистості дитини. В концепції «Нової української школи» чітко наголошено на формуванні ключових компетенцій, включаючи емоційні та соціальні навички, як важливий фактор ефективного навчання. Основною метою дослідження є теоретичне обґрунтування емоційної компетентності як педагогічної умови підвищення когнітивної мотивації учнів початкових класів. У статті розкривається сутність поняття «емоційна компетентність», яка визначається через її основні компоненти: емоційна грамотність (здатність розпізнавати та вербалізувати власні емоції), емоційна саморегуляція (керування імпульсами та емоційними станами), емпатія (здатність розуміти та поділяти почуття інших) та навички конструктивної взаємодії (побудова стосунків та вирішення конфліктів). У статті досліджуються специфічні характеристики когнітивної мотивації у дітей молодшого шкільного віку, простежується її динамічна еволюція від зовнішніх мотиваторів (таких як оцінки та схвалення батьків) до розвитку внутрішніх мотивів, зумовлених щирим інтересом до навчання та притаманним задоволенням від пізнавальної діяльності. Обґрунтовано ключові механізми взаємозв'язку: емоційна саморегуляція допомагає подолати труднощі у навчанні; емпатія та позитивний емоційний клімат сприяють формуванню інтересу до навчання; а емоційний зворотний зв'язок від вчителя виступає потужним мотиватором. Запропоновано комплекс педагогічних умов, що включає створення емоційно безпечного середовища, використання ігрових та арт-терапевтичних технологій, організацію співпраці учнів та систематичну роботу з емоційною рефлексією. Зроблено висновок, що емоційна компетентність є базовим фактором розвитку внутрішньої мотивації до навчання.