Publication: Ремейк як крос-культурний феномен: постмодернізм, транскультура, неомодерн
Loading...
Date
Authors
Шевченко, Наталія Валеріївна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Abstract
Дисертаційне дослідження присвячене онтології ремейку в культурі та в художній культурі зокрема. Вперше в проблемному полі української культурології розкрито та досліджено сутність феномену «ремейк», виділено його онтологічну функцію як еволюційного та ціннісно-смислового механізму культури. Досліджено теоретичні розробки західного кінознавства, літературознавства, культурології та memory studies, а також вітчизняного музикознавства і культурології, що стосуються проблематики ремейку, трансформації, адаптації, переробки тощо; проаналізовано твори вітчизняних та зарубіжних митців, в яких обґрунтовується використання ремейку як способу створення нових художніх творів на основі трансформації попереднього творчого матеріалу.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження: Вперше: – визначено ремейк як ціннісно-смисловий механізм еволюції культури, розглянуто витоки його формування та художньо-естетичні системи, в межах яких він формується. Філософські і художні напрями ХХ століття посилюють його значення як культурного феномену, який з переосмислення традицій та художнього експерименту стає способом культурної еволюції дискурсивного середовища;
– аргументовано, що ремейк постає інструментом культурної пам’яті, який впливає на спосіб збереження та передачі її форм;
– виділено наступні риси ремейку, серед яких: повторюваність, циклічність, зворотність; та типи ремейку – наслідування і присвоєння;
– створено класифікацію жанрів в галузі кінематографу, живописі, музики та літератури, що початково містять ремейк як формотворчу структуру;
– оновлено лист присвоєних українських музичних та літературних творів до інших культур, зокрема, російської, перероблених в іншомовні художні твори;
– спираючись на концепцію соціальної взаємодії через наслідування французького філософа й соціолога Г. Тарда, аргументовано, що ремейк як процес трансформації, інтеграції та реконфігурації побутує в культурі як об’єктивно притаманна людській діяльності форма наслідування і повторення;
– розвиваючи ідею італійського філософа, медієвіста, семіотика, письменника і літературного критика У. Еко про наявність ремейків у мистецтві загалом з періоду Античності, обґрунтовано, що ремейк як процес трансформації, інтеграції та реконфігурації є універсальним художнім методом творення нового, що реалізується в різних галузях мистецтва, насамперед, в живописі, в літературі, в музиці та в кінематографі. Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Теоретична і практична значущість дослідження визначається актуальністю, новизною та цілісністю наукового дослідження ремейку як крос-культурного феномену. Теоретичне значення проявляється у концептуалізації крос-культурності феномену ремейку, який постає поєднанням онтологічно притаманних індивіду процесів наслідування та повторення (відтворення), що сприяють збереженню і трансформації культурної спадщини і культурної пам’яті через процеси адаптації, переосмислення та інтеграції традиційних форм у нові соціокультурні контексти. Практична значущість дослідження полягає у визначенні механізмів впливу ремейку на формування сучасного культурного дискурсу, медіапростору та стратегій креативної інтерпретації, що відкриває можливості для подальшого аналізу його ролі у динаміці культурних змін.
The dissertation study is devoted to the ontology of remake in culture and in artistic culture in particular. For the first time in the problematic field of Ukrainian cultural studies, the essence of the phenomenon of ‘Remake’ is revealed and studied, its ontological function as an evolutionary and value-semantic mechanism of culture is highlighted. Theoretical developments of Western film studies, literary studies, cultural studies and memory studies, as well as national musicology and cultural studies related to the issues of remake, transformation, adaptation, processing, etc. are studied; works by national and foreign artists are analysed, which substantiate the use of remake as a way of creating new works of art based on the transformation of previous creative material. It has been found that in Ukrainian cultural thought, there has been no study of remake as a genre and as a transformational process, and remake is mentioned as a concept only in specialised dictionaries. In the Western trend of cultural studies, remake is studied in depth mainly in the field of cinema studies, where it is seen as an organic component of the film production process and a genre form that adapts literary plots or develops narrative structures based on established clichés. The scientific novelty of the research results: For the first time: - The remake is defined as a value and semantic mechanism of cultural evolution, the origins of its formation and the artistic and aesthetic systems within which it is formed are considered. The philosophical and artistic trends of the twentieth century reinforce its significance as a cultural phenomenon that, from rethinking traditions and artistic experimentation, becomes a way of cultural evolution of the discursive environment; - it is argued that the remake becomes an instrument of cultural memory that affects the way of preserving and transmitting its forms; - the following features of remake are highlighted, including: repetition, cyclicality, reversibility; and types of remake - imitation and appropriation; - a classification of genres in the fields of cinema, painting, music and literature, which initially contain a remake as a formative structure, was created; - updated the list of appropriations of Ukrainian musical and literary works to other cultures, in particular, Russian, remade into foreign language works of art; - based on the concept of social interaction through imitation by the French philosopher and sociologist G. Tarde, it is argued that remake as a process of transformation, integration and reconfiguration exists in culture as a form of imitation and repetition objectively inherent in human activity; - developing the idea of the Italian philosopher, media studies scholar, semiotician, writer and literary critic U. Eco about the presence of remakes in art in general since the period of Antiquity, it is proved that remake as a process of transformation, integration and reconfiguration is a universal artistic method of creating something new, which is implemented in various fields of art, primarily in painting, literature, music and cinema. Theoretical and Practical Significance of the Research Results. The theoretical and practical significance of the research is determined by the relevance, novelty and integrity of the scientific study of remake as a cross-cultural phenomenon. The theoretical significance is manifested in the conceptualisation of the cross-cultural phenomenon of remake, which is a combination of ontologically inherent processes of imitation and repetition (reproduction) that contribute to the preservation and transformation of cultural heritage and cultural memory through the processes of adaptation, rethinking and integration of traditional forms into new socio-cultural contexts. The practical significance of the study lies in identifying the mechanisms of remake influence on the formation of contemporary cultural discourse, media space and creative interpretation strategies, which opens up opportunities for further analysis of its role in the dynamics of cultural change.
The dissertation study is devoted to the ontology of remake in culture and in artistic culture in particular. For the first time in the problematic field of Ukrainian cultural studies, the essence of the phenomenon of ‘Remake’ is revealed and studied, its ontological function as an evolutionary and value-semantic mechanism of culture is highlighted. Theoretical developments of Western film studies, literary studies, cultural studies and memory studies, as well as national musicology and cultural studies related to the issues of remake, transformation, adaptation, processing, etc. are studied; works by national and foreign artists are analysed, which substantiate the use of remake as a way of creating new works of art based on the transformation of previous creative material. It has been found that in Ukrainian cultural thought, there has been no study of remake as a genre and as a transformational process, and remake is mentioned as a concept only in specialised dictionaries. In the Western trend of cultural studies, remake is studied in depth mainly in the field of cinema studies, where it is seen as an organic component of the film production process and a genre form that adapts literary plots or develops narrative structures based on established clichés. The scientific novelty of the research results: For the first time: - The remake is defined as a value and semantic mechanism of cultural evolution, the origins of its formation and the artistic and aesthetic systems within which it is formed are considered. The philosophical and artistic trends of the twentieth century reinforce its significance as a cultural phenomenon that, from rethinking traditions and artistic experimentation, becomes a way of cultural evolution of the discursive environment; - it is argued that the remake becomes an instrument of cultural memory that affects the way of preserving and transmitting its forms; - the following features of remake are highlighted, including: repetition, cyclicality, reversibility; and types of remake - imitation and appropriation; - a classification of genres in the fields of cinema, painting, music and literature, which initially contain a remake as a formative structure, was created; - updated the list of appropriations of Ukrainian musical and literary works to other cultures, in particular, Russian, remade into foreign language works of art; - based on the concept of social interaction through imitation by the French philosopher and sociologist G. Tarde, it is argued that remake as a process of transformation, integration and reconfiguration exists in culture as a form of imitation and repetition objectively inherent in human activity; - developing the idea of the Italian philosopher, media studies scholar, semiotician, writer and literary critic U. Eco about the presence of remakes in art in general since the period of Antiquity, it is proved that remake as a process of transformation, integration and reconfiguration is a universal artistic method of creating something new, which is implemented in various fields of art, primarily in painting, literature, music and cinema. Theoretical and Practical Significance of the Research Results. The theoretical and practical significance of the research is determined by the relevance, novelty and integrity of the scientific study of remake as a cross-cultural phenomenon. The theoretical significance is manifested in the conceptualisation of the cross-cultural phenomenon of remake, which is a combination of ontologically inherent processes of imitation and repetition (reproduction) that contribute to the preservation and transformation of cultural heritage and cultural memory through the processes of adaptation, rethinking and integration of traditional forms into new socio-cultural contexts. The practical significance of the study lies in identifying the mechanisms of remake influence on the formation of contemporary cultural discourse, media space and creative interpretation strategies, which opens up opportunities for further analysis of its role in the dynamics of cultural change.
Description
Keywords
ремейк, кінематограф, трансформація, динаміка культури, постмодернізм, транскультура, неомодерн, мистецтво, цифрова культура, remake, cinema, transformation, cultural dynamics, postmodernism, transculture, neo-modernism, art, digital culture
Citation
Шевченко, Наталія Валеріївна. Ремейк як крос-культурний феномен: постмодернізм, транскультура, неомодерн : дис. ... докт. філос. : 03 - гуманітарні науки, за спеціальністю 034 – культурологія / Шевченко Наталія Валеріївна ; наук. керівник Русаков Сергій Сергійович ; М-во освіти і науки України ; УДУ імені Михайла Драгоманова. – Київ, 2025. – 308 с.