Історична динаміка художнього стилю : [Монографія]

Abstract

Починаючи з кінця 19-го ст., художній стиль був однією з провідних категорій в історико-художніх розвідках. Поступово сформувалася відома схема європейської історії мистецтва: романський стиль, готика, стиль Відродження, бароко, класицизм, романтизм, реалізм, символізм (модернізм). Більш детальна розробка емпіричного матеріалу мистецтва Ренесансу, Нового часу, культури модернізму й постмодернізму продемонструвала невідповідність зазначеної схеми фактам художньої історії. Були висловлені констатації зникнення феномену стилю на сучасному етапі мистецького процесу та пропозиції відмовитися від використання поняття “стиль” у дослідженнях історії мистецтва. Здійсненний автором аналіз арт-практики модернізму та постмодернізму демонструє принципову можливість стильового тлумачення проблемного періоду. В якості вирішення проблеми у монографії пропонується розглядати “стилі” Відродження та Нового часу як модуси єдиного стилю. Оскільки стильовий підхід не вичерпав себе, є сенс його розвивати. У роботі вводяться та розробляються поняття, що характеризують матерію та зміст твору, подібно до того, як “основні поняття історії мистецтва” Г. Вьолфліна характеризують форму. Тобто, пропонується, поряд з формальними, використовувати змістовні й матеріальні категорії стилю.