Communicative Dimension of Human Freedom under Deliberative Democracy

Abstract

Purpose. This article aims to analyse the ways of free communicative solution of civil society problems as a ba-sis for the development of deliberative democracy on the example of the activities of volunteer organisations. Theo-retical basis. The conceptual basis of the study is Immanuel Kant’s philosophical understanding of individual obli-gations as the basis for the institutionalisation of social communication. This concept is developed by Jürgen Ha-bermas in the direction of deliberative democracy. Max Weber, Quentin Skinner, and other theorists give a special status to language communication in the functioning of social institutions. Contemporary Ukrainian researchers ana-lyse the volunteer movement as the basis for the communicative implementation of human freedom. Originality. Practices of political performance in society contribute to the specific and contextual solution of the tasks of com-munication theory and provide answers to questions about sustainable human needs, on the one hand, and, on the other hand, contribute to solving the political problems of everyday life. Grassroots socio-political movements, and especially volunteer movements, practice free discussion of various social problems, which is the basis of the delib-erative democracy. Conclusions. Overcoming value differences between members of society is more effective in deliberative practices as the core of social communication in a democratic society. The substantive way to find new forms of communication is to use deliberative practices of implementing freedom to improve the functioning of so-cial institutions. The formal way is aimed at attracting the experience of volunteer organisations in using the mini-mum necessary forms of bureaucratisation of social institutions in a democratic society.Мета. У цій статті передбачено проаналізувати способи вільного комунікативного вирішення проблем громадянського суспільства як основи розвитку деліберативної демократії на прикладі діяльності волонтерських організацій. Теоретичний базис. Концептуальною основою дослідження є філософське розуміння Іммануїлом Кантом зобов’язань особистості як основи інституалізації соціальної комунікації. Цю концепцію розвиває Юрген Габермас у напрямі деліберативної демократії. Макс Вебер, Квентін Скінер та інші теоретики надають особливого статусу мовній комунікації у функціонуванні соціальних інститутів. Сучасні українські дослідники аналізують волонтерський рух як основу комунікативної імплементації людиною своєї свободи. Наукова новизна. Практики політичного перформансу в суспільстві сприяють конкретному і контекстуальному вирішенню завдань теорії комунікації і надають відповіді на запитання щодо стійких запитів людини, з одного боку, а з іншого – сприяють розв’язанню політичних завдань повсякдення. Низові соціально-політичні рухи, і особливо – волонтерські, практикують вільне обговорення розмаїтих суспільних проблем, що складає основу деліберативної демократії. Висновки. Подолання ціннісних розбіжностей між членами соціуму відбувається більш ефективно в деліберативних практиках як ядрі соціальної комунікації в демократичному суспільстві. Змістовний шлях пошуку нових форм комунікації полягає у використанні деліберативних практик імплементації свободи для вдосконалення функціонування соціальних інститутів. Формальний шлях спрямований на залучення досвіду волонтерських організацій у використанні мінімально необхідних форм бюрократизації роботи соціальних інститутів у демократичному суспільстві.