Проти анестезії: естетичні механізми реанімації чутливості в українському мистецтві воєнного часу

Abstract

Стаття досліджує потенціал сучасного українського мистецтва як простору для реанімації чутливості, тобто процесу відновлення здатності відчувати, сприймати й осмислювати досвід у ситуації тривалої війни. Вихідною точкою для аналізу є діагноз Сюзан Бак-Морсс щодо «анестезії модерності», коли надлишок візуальних і сенсорних стимулів притлумлює чуттєве сприйняття та підмінює досвід його зображенням. У цьому контексті аналізується, як візуальна культура може діяти як де-анестезійний механізм, який уможливлює утримання події в полі уваги без її спрощення, нормалізації чи витіснення в символічну периферію. Запропонована аналітична рамка поєднує два операційні вектори – номіналізацію (мовне повернення сенсу в умовах виснаження мови й втрати її агентності) та матеріалізацію (тілесне втілення досвіду у формі, що чинить опір абстракції та повторюваному притлумленню). Така перспектива дає змогу простежити, як художні практики реагують на розмивання меж між досвідом і його образом, між подією та її опосередкованими репрезентаціями. На прикладі серії «Repeating Speech» Нікіти Кадана, проєкту ательєнормально «Щирі вітання» та скульптури Марії Куліковської «Простріляний бюст з квітами та гільзами» демонструється, як художні жести реанімують перцептивність: повертають мові здатність означувати, а образу – тілесну вагу, тактильність й етичну присутність. Особлива увага приділяється тому, як жест повтору, зламаність лінії, тілесна матеріальність і сама логіка фіксації сліду перетворюються на інструменти опору десенсибілізації. Розвідка обґрунтовує спроможність візуальної культури в умовах затяжного насильства не лише зберігати пам’ять про подію, а й підтримувати здатність розрізняти, співпереживати та діяти. Такий підхід дає змогу забезпечувати умови, за яких чутливість не згасає, а трансформується в етичну відповідальність.This article examines the potential of contemporary Ukrainian art as a space for the reanimation of sensibility e. i. the restoration of the capacity to feel, perceive, and make sense of experience under conditions of protracted war. The point of departure for analysis is Susan Buck-Morss’s diagnosis of the “anaesthetics of modernity”, in which the excess of visual and sensory stimuli dulls sensory perception and substitutes lived experience with its representation. Within this framework, the article analyses how visual culture can function as a de-anaesthetising mechanism that keeps the event within the field of attention without simplifying it, normalising it, or displacing it to the symbolic periphery. The proposed analytical framework brings together two operational vectors: nominalisation (the linguistic return of meaning under conditions of semantic exhaustion and the loss of linguistic agency) and materialisation (the bodily embodiment of experience in forms that resist abstraction and repetitive sensory dulling). This perspective makes it possible to trace how artistic practices respond to the blurring of boundaries between experience and its image, between the event itself and its mediated representations. Through an analysis of Nikita Kadan’s Repeating Speech series, ateliersnormale’s project Sincere Greetings, and Maria Kulikovska’s sculpture Shot Bust with Flowers and Shell Casings, the study demonstrates how artistic gestures reanimate perceptivity: returning to language its capacity to signify, and to the image its corporeal weight, tactility, and ethical presence. Special attention is given to the ways in which the gesture of repetition, the broken or interrupted line, bodily materiality, and the very logic of trace-making become instruments of resistance to desensitisation. The article argues that under conditions of prolonged violence, visual culture is capable not only of preserving the memory of the event, but also of sustaining the capacity to discern, to empathise, and to act. Such an approach creates conditions in which sensibility does not fade but is transformed into ethical responsibility.