Національно-патріотичне виховання як простір життєтворчості особистості

Abstract

У статті здійснено філософсько-антропологічне обґрунтування національно-патріотичного виховання як простору життєтворчості особистості. Показано, що сучасна соціокультурна ситуація, позначена війною, глобалізаційними викликами та ціннісними трансформаціями, актуалізує потребу у вихованні громадян, здатних до духовної самореалізації, екзистенційної відповідальності та культурного самоствердження. Національно-патріотичне виховання розглядається не лише як педагогічна система формування громадянських компетентностей, а і як антропологічний простір життєтворчості – середовище, де особистість осмислює власну ідентичність, відкриває сенс буття через служіння спільноті та утвердження цінностей добра, свободи й гідності. Проаналізовано класичні та сучасні концепції патріотичного виховання (Й. Гердер, В. Гумбольдт, Дж. Дьюї, М. Бердяєв, В. Франкл, Е. Фромм, П. Фрейре, В. Кременя, О. Сухомлинської, І. Зязюна та ін.), у яких ідея духовного становлення людини поєднується з її соціальною відповідальністю. Уточнено, що філософсько-антропологічна перспектива надає виховному процесу глибинного виміру, де патріотизм постає не як ідеологічна настанова, а як екзистенційна цінність, що вкорінює особистість у національній культурі, водночас відкриваючи її до діалогу з іншими культурами. Розкрито потенціал освітнього середовища як простору життєтворчості, у якому формується рефлексивне ставлення до історії, культури, духовних традицій народу. Підкреслено, що інтеграція національно-патріотичного виховання у філософсько-антропологічну модель освіти сприяє подоланню фрагментарності ідентичності, розвитку етичної зрілості, становленню внутрішньо мотивованої, життєтворчої особистості. Зроблено висновок, що перспективи розвитку національно-патріотичного виховання пов’язані з переходом від нормативно-ідеологічних до культурно-антропологічних моделей, у межах яких виховання розуміється як процес духовного самотворення та діалогічного утвердження власної людяності.The article presents a philosophical and anthropological justification of national and patriotic education as a space of personal life creativity. It demonstrates that the current sociocultural situation, marked by war, globalization challenges, and value transformations, actualizes the need to educate citizens capable of spiritual self-realization, existential responsibility, and cultural self-affirmation. National and patriotic education is considered not only as a pedagogical system for developing civic competencies but also as an anthropological space of life creativity – an environment where an individual comprehends their identity and discovers the meaning of existence through service to the community and affirmation of the values of goodness, freedom, and dignity. Classical and contemporary concepts of patriotic education (J. Herder, W. von Humboldt, J. Dewey, N. Berdyaev, V. Frankl, E. Fromm, P. Freire, V. Kremen, O. Sukhomlynska, I. Zyazyun, and others) are analyzed, showing the interconnection between the spiritual development of a person and their social responsibility. The study clarifies that a philosophical-anthropological perspective gives the educational process a deeper dimension, where patriotism appears not as an ideological directive but as an existential value that roots the individual in national culture while opening them to dialogue with other cultures. The potential of the educational environment as a space of life creativity is revealed, emphasizing the formation of a reflective attitude toward history, culture, and spiritual traditions. Integrating national and patriotic education into a philosophical-anthropological model of education contributes to overcoming identity fragmentation, fostering ethical maturity, and developing an intrinsically motivated, life-creative personality. It is concluded that the future of national and patriotic education lies in the transition from normative-ideological to cultural-anthropological models, within which education is understood as a process of spiritual self-creation and dialogical affirmation of humanity.