Просторова парадигма ідентичності національної культури в глобальному вимірі

Abstract

Метою роботи є розкриття процесу формування просторової парадигми ідентичності національної куль-тури, як центральної, базової проблеми, зумовленої комплексною взаємодією історичних, соціокультурних, мовних, релігійних чинників, а також динамікою громадянської та етнічної самосвідомості та регіональними відмінностями у контексті глобального виміру. Методологія роботи. Дослідження просторової парадигми ідентичності національного культурного простору в його глобальному вимірі проведено із застосуванням методу аналізу дискурсу ідентичності на основі міждисциплінарного підходу, що дає змогу охарактеризувати різні аспекти культурологічної думки щодо формування українського контенту простору культури. Наукова новизна. Просторова парадигма ідентичності простору локальної культури в його глобальному вимірі відкриває проблему взаємодії національного культурного простору, його засад і цінностей із іншими просторами культури. Трансгресивний перехід української культури від концептів національної політики радянського періоду до глобального контексту розвитку світової культури відбувається посередництвом міжкультурних комунікацій на основі культурних практик. Взаємодія глобальних трендів розвитку культури та локальних культурних просторів і культур на сучасному етапі актуалізує проблему агресивності, інвазії культур і захисту національного культурного простору. Висновки. На тлі глобального виміру просторової парадигми української культури спостерігається утвердження ідеї незалежності української держави та вибору європейського цивілізаційного вектору її розвитку як основи розвитку національного культурного простору та його ідентичності.The aim of the work is to reveal the process of forming a spatial paradigm of national cultural identity as a central, basic problem, caused by the complex interaction of historical, socio-cultural, linguistic, and religious factors, as well as the dynamics of civic and ethnic self-awareness and regional differences in the context of the global dimension. Methodology. The study of the spatial paradigm of the identity of the national cultural space in its global dimension was conducted using the method of discourse analysis of identity based on an interdisciplinary approach, which makes it possible to characterize various aspects of cultural thought regarding the formation of the Ukrainian content of cultural space. Scientific novelty. The spatial paradigm of the identity of local cultural space in its global dimension reveals the problem of the interaction of national cultural space, its foundations and values with other cultural spaces. The transgressive transition of Ukrainian culture from the concepts of national policy of the Soviet period to the global context of world cultural development takes place through intercultural communication based on cultural practices. The interaction between global trends in cultural development and local cultural spaces and cultures at the present stage raises the issue of the aggressiveness of cultural space, cultural invasion and the protection of national cultural space. Conclusions. Against the background of the global dimension of the spatial paradigm of Ukrainian culture, there is a strengthening of the idea of the independence of the Ukrainian state and the choice of the European civilizational vector of its development as the basis for the development of the national cultural space and its identity.