Publication: Від ранньомодерної до сучасної конфесіоналізації протестантизму в європейському та українському контекстах
Loading...
Date
Authors
Якуніна, Катерина Ігорівна
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
Стаття присвячена компаративному аналізу феномену конфесіоналізації від класичних моделей ранньомодерної Європи до сучасних трансформацій протестантизму в українському соціокультурному та політичному контексті. У дослідженні здійснюється теоретичне переосмислення концепту конфесіоналізації як багатовимірного соціально-історичного процесу, що охоплює формування релігійних ідентичностей, механізми соціального дисциплінування, інституціоналізацію конфесійної структури та взаємодію релігійних спільнот із політичними інститутами. Автор простежує еволюцію цього поняття від етатистської моделі раннього модерну, заснованої на державному примусі, нормативному контролі та централізованому управлінні релігійною сферою («конфесіоналізація зверху»), до сучасної комунальної моделі, де визначальним чинником виступає активність локальних громад, соціальна самоорганізація та етичне самообмеження («конфесіоналізація знизу»). Особливу увагу приділено формуванню феномену «нової конфесіоналізації» в Україні, який розглядається як відповідь протестантських спільнот на масштабні соціально-політичні трансформації та екзистенційні виклики війни після 2014 року і особливо в умовах повномасштабного вторгнення Російської Федерації у 2022 році. У статті проаналізовано глибокий парадигмальний зсув сучасного українського протестантизму від історично сформованого ізоляціонізму та периферійного статусу до активної участі у формуванні громадянського суспільства, публічного дискурсу та національної соціальної інфраструктури підтримки. У дослідженні висвітлено роль публічної протестантської теології, зокрема концепції «місіології Царства», що трансформує традиційні уявлення про місію церкви у напрямі соціальної відповідальності та суспільної взаємодії. Аналізується інституціоналізація військового капеланства, розбудова гуманітарних та волонтерських мереж, а також формування нових практик соціального служіння як ключових інструментів кристалізації сучасної конфесійної ідентичності. Доведено, що сучасна українська модель конфесіоналізації функціонує не через інструменти державного примусу, характерні для ранньомодерної епохи, а через механізми репутаційного лідерства, громадянської мобілізації, накопичення соціального капіталу та етичної легітимації в публічному просторі. У цьому контексті релігійні громади розглядаються як важливі актори формування соціальної стійкості та колективної солідарності суспільства в умовах війни та глобальних криз XXI століття. Запропонований у статті компаративний підхід дозволяє переосмислити концепт конфесіоналізації не як винятково історичну категорію раннього модерну, а як актуальний аналітичний інструмент для пояснення сучасних процесів релігійної мобілізації та трансформації публічної ролі протестантизму.
This article offers a comparative analysis of the phenomenon of confessionalization, tracing its development from the classical models of Early Modern Europe to contemporary transformations of Protestantism within the Ukrainian socio-cultural and political context. The study proposes a theoretical reinterpretation of confessionalization as a multidimensional socio-historical process encompassing the formation of religious identities, mechanisms of social disciplining, the institutionalization of confessional structures, and the interaction between religious communities and political institutions. The author traces the evolution of this concept from the statist model of the Early Modern period, grounded in state coercion, normative control, and centralized governance of the religious sphere (“confessionalization from above”), to a contemporary communal model in which the decisive role belongs to local communities, social self-organization, and ethical self-regulation (“confessionalization from below”). Particular attention is devoted to the emergence of a phenomenon described as “new confessionalization” in Ukraine, which is interpreted as a response of Protestant communities to large-scale socio-political transformations and the existential challenges of war after 2014, and especially in the context of the full-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation in 2022. The article analyzes the profound paradigmatic shift of contemporary Ukrainian Protestantism from historically shaped isolationism and peripheral status toward active participation in the development of civil society, public discourse, and national social support infrastructures. The study highlights the role of public Protestant theology, particularly the concept of the “Kingdom missiology”, which redefines traditional understandings of the church’s mission toward social responsibility and public engagement. It examines the institutionalization of military chaplaincy, the expansion of humanitarian and volunteer networks, and the emergence of new forms of social ministry as key mechanisms for the crystallization of modern confessional identity. The article demonstrates that the contemporary Ukrainian model of confessionalization operates not through instruments of state coercion characteristic of the Early Modern era, but rather through mechanisms of reputational leadership, civic mobilization, the accumulation of social capital, and ethical legitimation within the public sphere. In this context, religious communities are understood as significant actors contributing to social resilience and collective solidarity in times of war and global crises of the twenty-first century. The comparative approach proposed in the article allows for a reconsideration of confessionalization not merely as a historical category of the Early Modern period but as a relevant analytical framework for interpreting contemporary processes of religious mobilization and the transformation of the public role of Protestantism.
This article offers a comparative analysis of the phenomenon of confessionalization, tracing its development from the classical models of Early Modern Europe to contemporary transformations of Protestantism within the Ukrainian socio-cultural and political context. The study proposes a theoretical reinterpretation of confessionalization as a multidimensional socio-historical process encompassing the formation of religious identities, mechanisms of social disciplining, the institutionalization of confessional structures, and the interaction between religious communities and political institutions. The author traces the evolution of this concept from the statist model of the Early Modern period, grounded in state coercion, normative control, and centralized governance of the religious sphere (“confessionalization from above”), to a contemporary communal model in which the decisive role belongs to local communities, social self-organization, and ethical self-regulation (“confessionalization from below”). Particular attention is devoted to the emergence of a phenomenon described as “new confessionalization” in Ukraine, which is interpreted as a response of Protestant communities to large-scale socio-political transformations and the existential challenges of war after 2014, and especially in the context of the full-scale invasion of Ukraine by the Russian Federation in 2022. The article analyzes the profound paradigmatic shift of contemporary Ukrainian Protestantism from historically shaped isolationism and peripheral status toward active participation in the development of civil society, public discourse, and national social support infrastructures. The study highlights the role of public Protestant theology, particularly the concept of the “Kingdom missiology”, which redefines traditional understandings of the church’s mission toward social responsibility and public engagement. It examines the institutionalization of military chaplaincy, the expansion of humanitarian and volunteer networks, and the emergence of new forms of social ministry as key mechanisms for the crystallization of modern confessional identity. The article demonstrates that the contemporary Ukrainian model of confessionalization operates not through instruments of state coercion characteristic of the Early Modern era, but rather through mechanisms of reputational leadership, civic mobilization, the accumulation of social capital, and ethical legitimation within the public sphere. In this context, religious communities are understood as significant actors contributing to social resilience and collective solidarity in times of war and global crises of the twenty-first century. The comparative approach proposed in the article allows for a reconsideration of confessionalization not merely as a historical category of the Early Modern period but as a relevant analytical framework for interpreting contemporary processes of religious mobilization and the transformation of the public role of Protestantism.
Description
Keywords
конфесіоналізація, православ’я, сучасний протестантизм, протестантизм в Україні, євангельські церкви, баптизм, п’ятидесятництво, Церква адвентистів сьомого дня, військове капеланство, гуманітарне служіння, релігійна мобілізація, релігійна ідентичність, confessionalization, Orthodoxy, contemporary Protestantism, Protestantism in Ukraine, Evangelical Churches, Baptism, Pentecostalism, Seventh-day Adventist Church, military chaplaincy, humanitarian service, religious mobilization, religious identity
Citation
Якуніна, К. І. Від ранньомодерної до сучасної конфесіоналізації протестантизму в європейському та українському контекстах / К. І. Якуніна // Культурологічний альманах / Український державний університет імені Михайла Драгоманова. – Київ : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 4 (16). – С. 444-454. https://doi.org/https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.4.49