Вплив травматичного досвіду війни на формування механізмів ревіктимізації особистості

Abstract

В умовах повномасштабної військової агресії в Україні проблема віктимізації набула більшого поширення, через повномасштабну військову агресію, яка спричинила безпрецедентну соціальну та психологічну кризу, що підірвала базове, фундаментальне відчуття безпеки громадян. У стані перманентного хронічного стресу та емоційного виснаження люди стають більш вразливими не лише до прямої агресії, а й до опосередкованих злочинних впливів. Тому дослідження механізмів, які перетворюють людину на жертву, є критично важливим для сучасної психологічної науки та практики. Аналіз показує, що віктимізація в умовах війни є складним транзакційним процесом, де об’єктивна загроза підсилюється нейробіологічними змінами особистості. Травма війни змінює фізіологію мозку, фіксуючи людину в стані реакції «бий або біжи», що знижує когнітивні здібності до розпізнавання маніпуляцій. Профілактичні програми мають враховувати цей нейропсихологічний аспект. Мета психологічного втручання повинна полягати не лише в інформуванні, а й у зміцненні внутрішньої психологічної стійкості, розвитку внутрішнього локусу контролю та асертивності. Перетворення індивіда з пасивного об’єкта впливу обставин на активного суб’єкта власного життя є ключовим для розриву кола ревіктимізації.