Publication: Алхімічний гомункулус як прообраз трансгуманістичного проєкту «постлюдини»
Loading...
Date
Authors
Пархоменко, Юрій Миколайович
Journal Title
Journal ISSN
Volume Title
Publisher
Видавничий дім «Гельветика»
Abstract
У статті досліджується зв’язок між алхімічно-герметичною традицією доби Ренесансу та сучасною філософією трансгуманізму. За допомогою історико-філософського, компаративного та герменевтичного методів показано, що ідея Парацельса про створення гомункулуса виступає архетиповим прообразом сучасної концепції «постлюдини». Розглядається культурно-світоглядний контекст герметизму й алхімії, де людина мислилася як мікрокосм, здатний імітувати творення Бога, а сам світ, або макрокосм, розумівся як жива єдність, пронизана внутрішні-ми силами симпатії і антипатії, об’єднана «світовою душею» (anima mundi), проявом якої є «життєва сила», або «дух життя» (spiritus vitae). Особливу увагу приділено тому, що в уявленнях Парацельса гомункулус був не лише алхімічним експериментом, а й символом людського прагнення самотрансценденції і духовної ініціації. Порівнюються образи гомункулуса та кабалістичного голема (зокрема, за інтерпретаціями А. Мюрейза та Г. Шолема), підкреслюється їхня спільна риса – недосконалість як межа людської влади над творінням. Наводяться ідеї дослідників алхіміко-герметичної традиції (В. Ньюмана, Ф. Єйтс, Б. Копенгейвера), які трактують алхімію передусім як «духовну науку», яка водночас у своїх прикладних аспектах уможливила появу модерної експериментальної науки. Алхімію слід розглядати як «метафізичну техніку» (М. Еліаде), націлену передусім на внутрішню трансформацію («трансмутацію») самого алхіміка через моральне самовдосконалення, гармонізацію духовного та тілесного начал, богоуподібнення. Результатом цієї особистісної трансмутації, виходу за межі наявної природи, повинна стати здатність алхіміка до повторення чи навіть перевершення творчих актів Бога, тобто по суті розкриття таємниці життя і смерті. У свою чергу, мистецтво створення гомункулуса є показником того, що алхімік опанував секрет фізичного безсмертя і сам може створити потенційно безсмертну досконалу істоту. Зазначається, що сучасний трансгуманізм, хоча й ґрунтується на інших, неметафізичних началах і прямо не апелює до ідеї Бога, також виходить з інтенції панування людини над природою, подолання існуючих природних констант існування та створення такої форми розумного життя, яка б існувала вічно. Цифровізація свідомості, завантаження її на електронні носії (mind uploading), після чого вона гіпотетично зможе існувати незалежно від біологічного носія, дозволяє схарактеризувати трансгуманізм як «здійснення алхімічної мрії про безсмертя» (Макс Мор). У підсумку робиться висновок, що сучасний проєкт постлюдини є секуляризованим продовженням архетипу гомункулуса: обидва пов’язані із прагненням подолати обмеження людського єства, але водночас несуть екзистенційні ризики – від моральної дегуманізації і втрати ідентичності до небезпеки виходу створених істот або технологій з-під контролю.
The article explores the connection between the alchemical-hermetic tradition of the Renaissance and the modern philosophy of transhumanism. Using historical and philosophical, comparative, hermeneutic methods, the author shows that Paracelsus’ idea of creating a homunculus serves as an archetypal prototype of the modern concept of the “post-human”. The cultural and ideological context of Hermeticism and alchemy is examined, where man was conceived as a microcosm capable of imitating the creation of God, and the world itself, or the macrocosm, was viewed as a living unity, permeated with internal forces of sympathy and antipathy, and united by a world soul, the manifestation of which is the life force. Particular attention is paid to the fact that in Paracelsus’s ideas, the homunculus was not only an alchemical experiment, but also a symbol of the human desire for self-transcendence and spiritual initiation. The images of the homunculus and the Kabbalistic golem are compared (in particular, according to the interpretations of A. Murase and G. Scholem), their common feature is emphasized – imperfection as the limit of human power over creation. The ideas of researchers of the alchemical-hermetic tradition (W. Newman, F. Yeats, B. Copenhaver, M. Eliade) are presented, who interpret alchemy as a spiritual science. At the same time, in its practical aspects, alchemy made possible the emergence of modern experimental science. Alchemy should be regarded as a “metaphysical technique” (M. Eliade), primarily aimed at the inner transformation (“transmutation”) of the alchemist himself through moral self-perfection, the harmonization of the spiritual and material principles, and godlikeness. The result of this personal transmutation – the transcendence of the existing natural order – was meant to be the alchemist’s ability to imitate or even surpass the creative acts of God, that is, to master the mystery of life and death. In turn, the art of creating the homunculus serves as an indication that the alchemist has mastered the secret of physical immortality and can create a potentially immortal and perfect being. It is noted that modern transhumanism, although based on different, non-metaphysical principles and not directly appealing to the idea of God, also arises from the intention of human domination over nature, the overcoming of existing natural constants of existence, and the creation of a form of intelligent life capable of existing eternally. The digitalization of consciousness, mind uploading, after which it can hypothetically exist independently of the biological substrate, allows transhumanism to be characterized as a form of “fulfilment of alchemic dream about immortality” (Max More). The conclusion is that the modern post-human project is a secularized continuation of the homunculus archetype: both are associated with the desire to overcome the limitations of human nature, but at the same time carry existential risks – from moral dehumanization and loss of identity to the danger of created beings or technologies getting out of control.
The article explores the connection between the alchemical-hermetic tradition of the Renaissance and the modern philosophy of transhumanism. Using historical and philosophical, comparative, hermeneutic methods, the author shows that Paracelsus’ idea of creating a homunculus serves as an archetypal prototype of the modern concept of the “post-human”. The cultural and ideological context of Hermeticism and alchemy is examined, where man was conceived as a microcosm capable of imitating the creation of God, and the world itself, or the macrocosm, was viewed as a living unity, permeated with internal forces of sympathy and antipathy, and united by a world soul, the manifestation of which is the life force. Particular attention is paid to the fact that in Paracelsus’s ideas, the homunculus was not only an alchemical experiment, but also a symbol of the human desire for self-transcendence and spiritual initiation. The images of the homunculus and the Kabbalistic golem are compared (in particular, according to the interpretations of A. Murase and G. Scholem), their common feature is emphasized – imperfection as the limit of human power over creation. The ideas of researchers of the alchemical-hermetic tradition (W. Newman, F. Yeats, B. Copenhaver, M. Eliade) are presented, who interpret alchemy as a spiritual science. At the same time, in its practical aspects, alchemy made possible the emergence of modern experimental science. Alchemy should be regarded as a “metaphysical technique” (M. Eliade), primarily aimed at the inner transformation (“transmutation”) of the alchemist himself through moral self-perfection, the harmonization of the spiritual and material principles, and godlikeness. The result of this personal transmutation – the transcendence of the existing natural order – was meant to be the alchemist’s ability to imitate or even surpass the creative acts of God, that is, to master the mystery of life and death. In turn, the art of creating the homunculus serves as an indication that the alchemist has mastered the secret of physical immortality and can create a potentially immortal and perfect being. It is noted that modern transhumanism, although based on different, non-metaphysical principles and not directly appealing to the idea of God, also arises from the intention of human domination over nature, the overcoming of existing natural constants of existence, and the creation of a form of intelligent life capable of existing eternally. The digitalization of consciousness, mind uploading, after which it can hypothetically exist independently of the biological substrate, allows transhumanism to be characterized as a form of “fulfilment of alchemic dream about immortality” (Max More). The conclusion is that the modern post-human project is a secularized continuation of the homunculus archetype: both are associated with the desire to overcome the limitations of human nature, but at the same time carry existential risks – from moral dehumanization and loss of identity to the danger of created beings or technologies getting out of control.
Description
Keywords
трансгуманізм, постлюдина, гомункулус, голем, алхіміко-герметична традиція, Парацельс, штучне життя, безсмертя, transhumanism, post-human, homunculus, golem, alchemical-hermetic tradition, Paracelsus, artificial life, immortality
Citation
Пархоменко, Ю. М. Алхімічний гомункулус як прообраз трансгуманістичного проєкту «постлюдини» / Ю. М. Пархоменко // Культурологічний альманах / Український державний університет імені Михайла Драгоманова. – Київ : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 4 (16). – С. 229-238. https://doi.org/https://doi.org/10.31392/cult.alm.2025.4.26