Cultural dialogue of Ukraine in international exhibition practices of visual art, 2014–2024: a review of Ukrainian historiography

Abstract

This article reviews Ukrainian historiography addressing the cultural dialogue in visual art through Ukraine’s participation in international exhibition projects from 2014 to 2024. The study sets the lower chronological boundary in the aftermath of the Revolution of Dignity and the beginning of the Russo-Ukrainian War. In contrast, it defines the upper boundary by the need to examine recent shifts in exhibition practices. The authors base the study’s methodological framework on the principles of a comprehensive approach, systematicity, historicism, and objectivity and apply general scientific methods such as analysis and synthesis, functional and evolutionary analysis, periodization, historiographical source criticism, and the problem-chronological method. The article summarizes, systematizes, and analyzes key scholarly works on the subject and highlights their authors’ contributions to understanding the role of visual art as an instrument of cultural diplomacy. Three periods are identified within the defined chronological boundaries, each characterized by a distinct historiographical focus shaped by significant historical events. The study notes the participation of Ukrainian artists in international exhibitions (such as the Venice Biennale and other cultural events) and discusses the interaction between Ukrainian and foreign cultural institutions. It outlines the evolution of academic approaches to the topic, with particular attention to changes in the cultural paradigm following Russia’s full-scale invasion of Ukraine. The article also identifies prospects for further research, emphasizing the need for deeper exploration of Ukraine’s cultural dialogue within international exhibition practices in the first quarter of the 21st century, based on an expanded source base. The findings provide valuable insights for university education, the organization of cultural initiatives, and the development of new strategies for cultural diplomacy aimed at promoting Ukrainian visual art and enhancing Ukraine’s image in the international cultural space.У статті подано огляд української історіографії, яка стосується культурного діалогу в галузі візуального мистецтва, який відбувався за участю України в міжнародних виставкових проєктах упродовж 2014–2024 років. Нижня хронологічна межа роботи зумовлена завершенням Революції гідності та початком російсько-української війни, верхню часову межу визначено необхідністю розгляду змін у виставкових практиках на сучасному етапі. Методологічну основу дослідження становлять принципи комплексного підходу, системності, історизму й об’єктивності, загальнонаукові методи аналізу і синтезу, а також методи функціонального аналізу, еволюційний, періодизації, критики історіографічних джерел, проблемно-хронологічний тощо. Узагальнено, систематизовано та проаналізовано ключові наукові праці із зазначеного питання дослідження та внесок їх авторів у розуміння ролі візуального мистецтва як інструменту культурної дипломатії. У хронологічних межах дослідження виокремлено три періоди, оскільки кожен із них має специфічну історіографічну тематику, на яку вплинули знакові події. Згадано участь українських митців у міжнародних виставках (як-от Венеційські бієнале й інші культурні події), а також висвітлено процеси взаємодії українських і зарубіжних культурних інституцій. Охарактеризовано розвиток наукових підходів до вивчення цієї теми, з акцентом на зміни в культурній парадигмі, які відбулись після російського повномасштабного вторгнення. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, що полягають у поглибленому дослідженні проблематики культурного діалогу України в контексті міжнародних виставкових проєктів першої чверті XXI століття, із залученням широкої джерельної бази. Отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі в закладах вищої освіти, під час організації культурних заходів, у розробленні нових стратегій культурної дипломатії з метою популяризації українського візуального мистецтва та зміцнення іміджу України у світі.