Організаційна підтримка під час російсько-української війни: результати емпіричного дослідження працівників України

Abstract

Повномасштабна війна радикально змінила умови праці в Україні, підвищивши вимоги до працівників і організацій. Мета дослідження – емпірично описати форми підтримки, що застосовуються в українських організаціях під час війни. Здійснено онлайн-опитування (n = 510) респондентів із різних регіонів і професійних сфер, серед них 352 (69%) працевлаштовані; аналіз основного матеріалу виконано для підвибірки зайнятих, відповіді збирали за п’ятибальною шкалою. Встановлено, що працівники високо оцінюють зміст роботи та відповідність кваліфікації, а також виокремлюють автономію та гнучкі формати як ключові ресурси. З’ясовано помірний рівень навантаження й низьку частоту помилок через брак часу; підтверджено переважно сприятливий міжособистісний клімат за наявності окремих напружень у пікові періоди. Виявлено управлінські зони ризику: понаднормова зайнятість, розмиті межі доступності та бар’єри у зворотному зв’язку з керівництвом. Зафіксовано значну роль матеріальної підтримки: фінансова допомога надавалась 49,33% працівників і має най-вищу суб’єктивну ефективність (M = 3,88), далі – психологічна підтримка (M = 3,17) та спеціальні ініціативи (M = 2,87). Здійснено узагальнення практичних орієнтирів для роботодавців: конкретизація правил позаробочої доступності, стандартизація базових управлінських практик, підтримка інфраструктури віддаленої роботи, розвиток горизонтальної координації та збереження матеріальних механізмів допомоги з доповненням доступною психологічною підтримкою. Результати окреслюють пріоритети корекції політик в умовах затяжної невизначеності, спричиненої російсько-українською війною. Додатковою цінністю є інтегрований опис комплексних практик підтримки, що поєднує індивідуальні та організаційні чинники. Отримані висновки можуть бути використані для оновлення корпоративних політик, проєктування програм підтримки персоналу та стандартизації управлінських процедур у періоди високої турбулентності. Перспективними напрямами є лонгітюдні спостереження, галузеві порівняння та оцінювання ефектів конкретних інтервенцій.The full-scale war has radically transformed working conditions in Ukraine, increasing the demands on both employees and organizations. The aim of the study is to empirically describe the forms of support implemented in Ukrainian organizations during the war. An online survey was conducted (n = 510) among respondents from different regions and professional fields, of whom 352 (69%) were employed. The analysis of the main material was performed for the subsample of employed respondents; responses were collected using a five-point Likert scale. It was found that employees highly evaluate the content of their work and the match between their qualifications and job tasks, and identify autonomy and flexible formats as key resources. A moderate level of workload and a low frequency of errors due to time pressure were revealed; a generally favorable interpersonal climate was confirmed, although some tensions persist during peak periods. Managerial risk areas were identified, including overtime work, blurred boundaries of availability, and barriers to upward feedback. A significant role of material support was recorded: financial assistance was provided to 49.33% of employees and demonstrated the highest subjective effectiveness (M = 3.88), followed by psychological support (M = 3.17) and special initiatives (M = 2.87). Practical guidelines for employers were summarized, including the clarification of after-hours accessibility rules, standardization of basic managerial practices, support of remote work infrastructure, development of horizontal coordination, and maintaining material support mechanisms supplemented by accessible psychological assistance. The results outline priorities for policy adjustment amid the prolonged uncertainty caused by the Russian-Ukrainian war. An additional contribution is the integrated description of comprehensive support practices, which combines individual and organizational factors within a common framework. The findings can be used to update corporate policies, design employee support programs, and standardize managerial procedures during periods of high turbulence. Promising directions for further research include longitudinal observations, sectoral comparisons, and the evaluation of the effects of specific interventions.