Філософія науки в епоху постнекласичності: нові аспекти етичної відповідальності

Abstract

У статті досліджуються етичні виміри постнекласичної філософії науки, що формується в умовах глибоких трансформацій сучасного наукового знання. Автор аналізує зміну епістемологічних засад, яка супроводжується посиленням міждисциплінарності, зростанням ролі соціальних та гуманітарних чинників у науці, а також появою нових типів наукової раціональності, що виходять за межі класичної об’єктивності та нейтральності. Особлива увага приділяється феномену технонауки – новому типу наукової діяльності, що інтегрує науку і технології, спрямованому не лише на пояснення реальності, але й на активне її перетворення. Це зумовлює необхідність переосмислення етичної відповідальності вченого, яка більше не може обмежуватись лише дотриманням внутрішньонаукових норм. Автор уводить поняття «відповідального знання», яке передбачає врахування довгострокових наслідків наукових рішень для людини, суспільства й довкілля. У цьому контексті розглядається епістемологія довіри як ключова умова функціонування науки в умовах складності та глобальної взаємозалежності. У статті також порушено питання етичних викликів у сфері біотехнологій, штучного інтелекту, екологічної кризи, що постають перед постнекласичною наукою. У результаті проведеного аналізу автор доходить висновку, що філософія науки в епоху постнекласичності потребує нового етичного горизонту – такого, що поєднує інтелектуальну чесність із соціальною відповідальністю, здатного відповісти на виклики техногенної цивілізації. Етика науки перестає бути вузькоспеціалізованим обговоренням і перетворюється на платформу для глобального діалогу про майбутнє людства.The article explores the ethical dimensions of post-nonclassical philosophy of science, which is taking shape amid profound transformations in contemporary scientific knowledge. The author analyzes the shift in epistemological foundations, marked by the growing importance of interdisciplinarity, the increasing influence of social and human factors in science, and the emergence of new types of scientific rationality that go beyond classical objectivity and neutrality. Special attention is given to the phenomenon of technoscience – a new type of scientific activity that integrates science and technology, aimed not only at explaining reality but also at actively transforming it. This calls for a reconsideration of the scientist’s ethical responsibility, which can no longer be confined to adherence to internal scientific norms. The author introduces the concept of “responsible knowledge”, which involves taking into account the long-term consequences of scientific decisions for individuals, society, and the environment. In this context, the epistemology of trust is examined as a key condition for the functioning of science in a world characterized by complexity and global interdependence. The article also addresses the ethical challenges posed by biotechnology, artificial intelligence, and the ecological crisis – challenges that confront post-nonclassical science. Through this analysis, the author concludes that the philosophy of science in the post-nonclassical era requires a new ethical horizon – one that combines intellectual integrity with social responsibility, and that is capable of responding to the challenges of technogenic civilization. Ethics of science ceases to be a narrowly specialized discussion and becomes a platform for global dialogue about the future of humanity.