Сумісність акробатичних пар як багаторівневий феномен: теоретичне обґрунтування та концептуальна модель оцінювання

Abstract

У статті розглянуто сумісність партнерів у спортивній акробатиці як багаторівневий феномен, що охоплює технічні, емоційно-художні, психофізіологічні, особистісно-психологічні та антропометричні компоненти. Підкреслюється, що результативність виступу дедалі більше визначається якістю інтегрованої взаємодії у складі пари чи групи. На основі аналізу наукових джерел з теорії спорту, когнітивних наук і нейрофізіології спільної дії обґрунтовано доцільність переходу від інтуїтивного тренерського досвіду до стандартизованої системи оцінювання сумісності. Запропоновано п’ятиблокову концептуальну модель, що включає: технічний, емоційно-комунікативний, психофізіологічний, особистісно-психологічний та антропометричний компоненти. Окреслено потенційні кількісні індикатори та можливості їх інструментального вимірювання із застосуванням стабілографії, відеобіомеханіки, електроміографії та аналізу варіабельності серцевого ритму.The study examines partner compatibility in sports acrobatics as a multilevel phenomenon integrating technical, emotional-artistic, psychophysiological, personality-psychological, and anthropometric components. It is emphasized that, under modern conditions of acrobatic sport development, performance effectiveness increasingly depends not on individual mastery but on the quality of integrated interaction within a pair or group. Based on an analysis of scientific literature in sport theory, cognitive sciences, and joint-action neurophysiology, the limitations of the intuitive coaching approach are outlined. A conceptual five-block model of compatibility is proposed, comprising: technical (kinematic coordination, postural control, execution stability); emotional-communicative (artistry, synchronization of emotional and nonverbal expressions); psychophysiological (balance of nervous processes, sensorimotor reactions, automatization of movements); personality-psychological (trust, communication style, emotional regulation, role structure); anthropometric/morphofunctional (height–weight ratios, proportionality, visual maturity of the pair). Potential quantitative indicators and prospects for instrumental assessment using stabilography, video-biomechanics, EMG, and HRV analysis are highlighted. The model may serve as a basis for scientifically justified partner selection, long-term preparation planning, and future empirical studies.