Orthodox media and the war in Ukraine: competing religious narratives of peace and justice

Abstract

The Russian-Ukrainian war has become not only a military-political, but also a value-based challenge for Ukrainian society and religious institutions. In this context, the representation of the war in the Orthodox media is significant, as it shapes the public perception of events, defines the boundaries of moral discourse, and reflects deep theological guidelines. The article analyses two main narratives in the official communications of the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate) and the Orthodox Church of Ukraine. The UOC (MP) is characterised by a rhetoric of peace and reconciliation, based on the ideals of all-forgiveness and “supranational unity” of believers. Still, this position is often accompanied by a failure to address the issue of justice and responsibility of the aggressor. Instead, the OCU has built a value-based discourse centred on just defence, a combination of patriotism with evangelical love of neighbour, and an emphasis on truth as a condition for true peace. The article traces how these two axiological paradigms shape public resonance, influence church trust, and correlate with broader European humanistic principles. The theoretical framework combines approaches from the philosophy of religion and political theology and materials from official statements, church media publications, and journalistic sources. The study demonstrates that Orthodox media in Ukraine have become a space for the struggle of two alternative models of theological legitimation of war: pacifist, which emphasises peace at any cost, and patriotic-theological, which treats defence as morally justified and sanctified by truth. The Ukrainian case demonstrates that war becomes a catalyst for the renewal of Orthodox social thought and a factor that outlines the prospects for Ukraine’s European integration by affirming the principles of dignity, freedom, and justice.Російсько-українська війна стала не лише воєнно-політичним, а й ціннісним викликом для українського суспільства та релігійних інституцій. У цьому контексті особливого значення набуває репрезентація війни у православних медіа, яка формує суспільне сприйняття подій, визначає межі морального дискурсу та відображає глибинні богословські орієнтири. У статті проаналізовано два основні наративи, представлені в офіційних комунікаціях Української православної церкви (Московського патріархату) та Православної церкви України. Для Української православної церкви (Московського патріархату) характерною є риторика миру та примирення, що ґрунтується на ідеалах всепрощення і «наднаціональної єдності» віруючих, однак ця позиція часто супроводжується замовчуванням питання справедливості та відповідальності агресора. Натомість Православна церква України вибудувала ціннісний дискурс, у центрі якого – концепт справедливої оборони, поєднання патріотизму з євангельською любов’ю до ближнього й акцент на правді як умові справжнього миру. У статті простежено, як ці дві аксіологічні парадигми формують суспільний резонанс, впливають на довіру до церков і корелюють із ширшими європейськими гуманістичними принципами. Теоретичною рамкою виступає поєднання підходів філософії релігії та політичної теології; використано матеріали офіційних заяв, публікацій церковних медіа та журналістських джерел. Дослідження демонструє, що православні медіа в Україні стали простором боротьби двох альтернативних моделей богословської легітимації війни: пацифістської, яка наголошує на мирі за будь-яку ціну, та патріотично-богословської, що трактує оборону як морально виправдану й освячену правдою. Український випадок засвідчує, що війна стає каталізатором оновлення православної соціальної думки, а також чинником, який окреслює перспективи європейської інтеграції України через утвердження принципів гідності, свободи й справедливості.