Проблема поняття «автор» у соціально-філософському дискурсі щодо генеративного штучного інтелекту

Abstract

У статті досліджується проблема авторства в епоху стрімкого розвитку штучного інтелекту та цифрових технологій. З огляду на дедалі більшу здатність алгоритмів самостійно генерувати тексти, зображення та інші об’єкти інтелектуальної діяльності, постає фундаментальне філософське питання: чи може ШІ бути визнаний автором твору, а створене ним – мати правовий статус результату творчості? Здійснюється аналіз сучасних філософських та правових підходів до поняття авторства, порівнюються класичні концепції креативності з новими формами цифрової співтворчості, що виникають у взаємодії людини й алгоритму. Особливу увагу приділено концепції «цифрового автора» як новому соціокультурному феномену, який поєднує людську інтенцію, інтуїцію та етичну відповідальність із машинною здатністю до обробки даних і продукування змісту. Обґрунтовується, що штучний інтелект, позбавлений свідомості, саморефлексії та ціннісної мотивації, не може бути суб’єктом авторського права. Натомість пропонується розглядати його як інструмент колективної або гібридної творчості, у якій визначальна роль залишається за людиною – носієм моральної та юридичної відповідальності. Актуальність теми зумовлена необхідністю переосмислити традиційні уявлення про авторство, інтелектуальну власність та межі людської креативності, осмислити саму природу творчого акту в умовах цифрової доби. Дослідження поєднує філософський аналіз понять «творчість» і «свідомість» із проблематикою визнання авторства. Запропоновані в статті підходи спрямовані на формування нової концепції авторства в умовах алгоритмізації суспільства і культури, де головним завданням стає збереження гуманістичних принципів та розуміння творчості як прояву людської свободи.The article explores the problem of authorship in the era of rapid development of artificial intelligence and digital technologies. Given the growing ability of algorithms to independently generate texts, images, and other objects of intellectual activity, a fundamental philosophical question arises: can AI be recognized as the author of a work, and can its creations possess the legal status of creative results? The study analyzes contemporary philosophical and legal approaches to the notion of authorship, comparing classical concepts of creativity with emerging forms of digital co-creation that arise in human-algorithm interaction. Special attention is devoted to the concept of the “digital author” as a new sociocultural phenomenon that unites human intention, intuition, and ethical responsibility with the machine’s capacity for data processing and content generation. It is argued that artificial intelligence, lacking consciousness, self-reflection, and value motivation, cannot be regarded as a subject of copyright. Instead, it should be viewed as an instrument of collective or hybrid creativity, in which the decisive role remains with the human being – the bearer of moral and legal responsibility. The relevance of the topic lies in the need to rethink traditional notions of authorship, intellectual property, and the limits of human creativity, as well as to reconsider the very nature of the creative act in the digital age. The research combines philosophical analysis of the concepts of “creativity” and “consciousness” with the legal issues of authorship recognition. The approaches proposed in the article aim to develop a new concept of authorship under conditions of social and cultural algorithmization, where the preservation of humanistic principles and the understanding of creativity as an expression of human freedom become central.