Криза світового православ’я в постсекулярну епоху: український вимір

Abstract

У статті проведено соціально-філософський аналіз сучасного стану православ’я в контексті постсекулярної доби та глобальної кризи демократії. Показано, що конфлікт між українськими православними юрисдикціями має не лише внутрішньоцерковний, а й цивілізаційно-ідеологічний вимір, який відображає зіткнення світових тенденцій – демократичного і авторитарного, глобалістського і традиціоналістського, модерного і постмодерного. За допомогою залучення концептів постсекулярності Ю. Габермаса та Ч. Тейлора розкрито, як релігійні дискурси знову стають чинником суспільної комунікації та політичної легітимації. На основі ідей К. Шмідта, Дж. Мілбанка та К. Говоруна показано, що сучасні політичні ідеології мають теологічні корені, а православ’я опинилося в епіцентрі нового зіткнення ідентичностей. Аналізуються причини системної кризи світового православ’я – розкол єдності, етнофілетизм, політизація, авторитарність і фундаменталізм. Український випадок трактується як концентрований вираз глобальної кризи, у якому зійшлися три типи православного консерватизму: відкритий (Вселенський патріархат), закритий (більшість помісних церков) та імперсько-фундаменталістський (Російська православна церква). Показано, що вихід із конфлікту можливий через формування сучасної соціальної доктрини, діалогічного богослов’я і спільного бачення місії Церкви в умовах війни, секуляризації та демократичних викликів. Автор робить висновок, що українське православ’я має потенціал стати не ареною конфлікту, а простором єдності, духовної зрілості та громадянської відповідальності, якщо зуміє інтегрувати цінності свободи, гідності й спільного блага у власній теологічній традиції.The article offers a socio-philosophical analysis of the current state of Orthodoxy within the context of the post-secular era and the global crisis of democracy. It argues that the conflict between Ukrainian Orthodox jurisdictions is not merely an internal ecclesiastical dispute but a reflection of broader civilizational tensions – between democracy and authoritarianism, globalism and traditionalism, modernity and post-modernity. Drawing on Jürgen Habermas’s concept of the post-secular society and Charles Taylor’s idea of the secular age, the author shows how religious narratives have returned to the public sphere, influencing political legitimacy and cultural self-understanding. Using the theological insights of Carl Schmitt, John Milbank and Cyril Hovorun, the study highlights the theological foundations of modern ideologies and explores the systemic crisis of world Orthodoxy, marked by schisms, ethnophyletism, politicization and fundamentalism. The Ukrainian case is presented as a condensed reflection of this global crisis, where three models of Orthodox conservatism – open, closed and imperial-fundamentalist – collide. The paper concludes that overcoming division requires the elaboration of a modern social doctrine and a theology of dialogue capable of reconciling church and society. Ukrainian Orthodoxy is seen as a potential source of spiritual unity and civic maturity, provided it integrates the principles of freedom, dignity and the common good into its theological and institutional life.